Погризені двері, розкидані речі та скарги сусідів на безперервне скавуління. Знайома картина? Повертаючись додому, ви з жахом очікуєте, який «сюрприз» чекає на вас цього разу. Легко розізлитися і почати сварити винуватця, але зупиніться на мить. Ваш собака робить це не зі шкідливості чи помсти. Це — справжній крик про допомогу. Така поведінка є класичним проявом сепараційної тривоги, тобто панічного страху самотності. І хороша новина в тому, що з цим можна і треба працювати. Головне — озброїтися терпінням, послідовністю та розумінням психології вашого улюбленця. Про це пише ChatLap.
Чому виникає страх і як його розпізнати?
Собаки — соціальні тварини, для яких бути частиною «зграї», тобто вашої родини, є природним станом. Самотність для них — це щось незрозуміле й потенційно небезпечне. Звідси й виникає тривога. Вона може загостритися через переїзд, зміну розпорядку дня, появу нового члена сім’ї або навіть після тривалої відпустки, проведеної разом. Важливо відрізняти справжню тривогу від звичайної нудьги. Собака, якому нудно, може погризти одну капцю, а потім піти спати. А от тварина в стані паніки демонструватиме цілий комплекс симптомів:
- Руйнування: найчастіше страждають місця «виходу» — вхідні двері, вікна, одвірки. Собака буквально намагається прогризти собі шлях до вас.
- Вокалізація: безперервний гавкіт, виття, скавуління, що починається майже одразу після вашого відходу.
- Нечистоплотність: калюжі та купки вдома, хоча на вулиці собака завжди терпить.
- Фізіологічні прояви: надмірне слиновиділення, тремтіння, часте дихання.
Якщо ви впізнали у цьому описі свого улюбленця, пам’ятайте: покарання лише погіршить ситуацію. Собака не пов’яже ваш гнів із тим, що він робив годину тому, але точно зрозуміє, що ваше повернення — це ще один привід для страху.
Від паніки до спокою: практичні кроки
Ключ до успіху — змінити асоціації. Ваш відхід має перестати бути трагедією і стати чимось буденним, а то й приємним. Почніть із базових речей. Перед тим, як залишити собаку самого, забезпечте йому достатнє фізичне та розумове навантаження. Гарна годинна прогулянка з іграми та бігом зробить набагато більше, ніж будь-які вмовляння. Втомлений собака — спокійний собака. Далі створіть ритуал «правильного» прощання. За 15-20 хвилин до виходу ігноруйте улюбленця, не влаштовуйте емоційних прощань. Просто мовчки зберіться і вийдіть. Те ж саме після повернення — не заохочуйте бурхливу радість, привітайтеся з собакою лише тоді, коли він заспокоїться. Це вчить його, що ваш відхід і прихід — абсолютно рядові події. Обов’язково створіть для собаки «безпечну зону» — зручну лежанку або навіть клітку-бокс, яка стане його особистим лігвом. Привчіть його, що це місце для відпочинку, поклавши туди улюблені іграшки. І найголовніше: давайте щось дуже цінне лише тоді, коли йдете. Це може бути спеціальна іграшка-головоломка, наповнена смаколиками, або довгограюча кісточка. Так ваш відхід асоціюватиметься з чимось приємним.
Головне правило — поступовість. Почніть привчати собаку до вашої відсутності з кількох секунд, буквально вийшовши за двері й одразу повернувшись. Поступово збільшуйте інтервали. Також важливо «десенсибілізувати» тригери. Протягом дня просто так беріть до рук ключі, вдягайте куртку, але нікуди не йдіть. Це допоможе зняти напругу з цих звичних дій. У важких випадках, коли ви не можете об’єктивно оцінити ситуацію, встановіть звичайну веб-камеру. Так ви побачите, чим саме займається собака і як швидко він починає нервувати. Іноді фонова музика (класична) або увімкнений телевізор можуть створити ефект присутності та заспокоїти тварину. Якщо ж ви бачите, що самостійно не можете впоратись, не бійтеся звертатися до професійного кінолога-біхевіориста або ветеринара, який може порадити заспокійливі засоби, наприклад, дифузори з феромонами.
Шлях до спокою вашого собаки може бути довгим, але він цілком реальний. Ваша любов, терпіння та послідовність — найкращі ліки від страху самотності. Пам’ятайте, що спокійний собака в порожній квартирі — це не диво, а результат вашої спільної та наполегливої праці. І винагородою за це буде не лише ціла квартира, а й щасливий та врівноважений чотирилапий друг.