Ви гладите собаку — і раптом під пальцями щось не те. Кругла проплішина розміром з монету, шерсть навколо якась стирчача, шкіра лущиться. Перша думка: лишай. І одразу в голові — паніка, інтернет, жахливі фото. Зупиніться. Про це пише ChatLap.
Не кожна лисина — це стригучий лишай. Алергія, демодекоз, бактеріальна інфекція — усе це виглядає майже однаково.
У собак ураження можуть включати випадіння шерсті, лущення, кірочки, почервоніння та змінний свербіж
— і це стосується одразу кількох різних хвороб. Тож перш ніж бігти в аптеку за протигрибковою маззю, варто зрозуміти: з чим ви взагалі маєте справу.
Як виглядає справжній лишай — і чому свербіж тут ні до чого
За страшним словом «лишай» ховається цілком конкретний грибок — дерматофіт, який живиться кератином шкіри та шерсті.
Близько 40 видів грибків можуть спричиняти дерматофітоз — переважно це представники родів Trichophyton, Microsporum та Epidermophyton.
У собак найчастіше «винуватцем» стає саме Microsporum canis.
Головна ознака, на яку мало хто звертає увагу: шерсть на ураженому місці виглядає так, ніби її нерівно підстригли. Вона обламується біля самого кореня, а під нею — сіруваті лусочки або дрібна висипка. І ось що цікаво:
коли хвороба розвивається, найчастіше спостерігається випадіння шерсті, лускатість або кірки. Багато собак при цьому не чешуться взагалі.
Якщо ваш пес дере боки до крові — з великою ймовірністю це алергія або кліщ, але не грибок.
Тепер про діагностику. Лампа Вуда — той самий ультрафіолетовий ліхтарик, яким лікарі «перевіряють» шерсть — виглядає переконливо, але
деякі випадки лишаю будуть світитися жовто-зеленим кольором під цією лампою. Проте не всі випадки дають чітке світіння, і деякі види дерматофітів взагалі не флуоресціюють
— тобто негативний результат нічого не доводить.
Найточніший спосіб діагностувати лишай — це лабораторний посів грибка. Для цього беруть зразки шерсті та зіскрібки шкіри. Позитивний результат культури іноді підтверджується за кілька днів, але в деяких випадках грибкові спори ростуть повільно і результат може бути готовий лише через три тижні.
Так, це довго. Але це єдиний спосіб поставити крапку.
Чим лікувати: чому однією маззю не обійтись
Якщо діагноз підтвердився — готуйтесь до серйозної роботи. Не «помазав пляму — і все».
Місцева терапія використовується для знезараження інфікованого матеріалу на шерсті, а системне лікування — для знищення інфекції всередині волосяних фолікулів. Одужання займає від 6 до 12 тижнів.
Лікування завжди комплексне. Зовні — стрижка шерсті навколо осередку та спеціальні шампуні.
Серед топічних засобів стабільно ефективними вважаються розчин сірки-вапна (1:16), промивання еніконазолом та шампунь із комбінацією 2% міконазолу й хлоргексидину.
Але головне — таблетки.
Наразі найефективнішими системними засобами для лікування дерматофітозу є пероральний ітраконазол або пероральний тербінафін.
Якщо якийсь знайомий порадить «людський флуконазол» — не слухайте:
флуконазол має слабку активність проти дерматофітів і більше не рекомендується для лікування цього захворювання, оскільки не накопичується в шкірі та кератині так само, як ітраконазол.
Тут є нюанс щодо грізеофульвіну — старого «народного» засобу, який багато хто знає і купує без рецепту.
Грізеофульвін більше не рекомендований, оскільки ітраконазол і тербінафін є кращими препаратами з меншим ризиком побічних ефектів.
Підбір препарату і дозування — виключно справа ветеринара. Самодіяльність із дозами може коштувати собаці здоров’я печінки.
Фронт номер три: прибирання, яке рятує всю родину
Поки ви лікуєте собаку — спори грибка живуть своїм життям: падають на підлогу, килими, лежанку.
Грибкові спори можуть залишатися у сплячому стані до 18 місяців на гребінцях, щітках, мисках, меблях, підстилках, килимах та інших поверхнях.
Уявіть: ви вже вилікували пса, але через місяць він знову заразився — просто поваляшись на старому килимі. Тому
спори грибка знищуються розчином хлорного відбілювача з водою: приблизно пів-літра хлорки на чотири літри води.
Лежанки — у прання при максимальній температурі або одразу у смітник.
Тепер про те, чого бояться всі — чи заразиться людина.
Дерматофітоз є зоонозним захворюванням
, тобто передається від тварин до людей. Але не панікуйте.
Передача відбувається через прямий контакт із зараженою твариною, але простий контакт не завжди призводить до захворювання.
Найбільше ризикують люди зі слабким імунітетом — маленькі діти, літні люди, вагітні жінки та ті, хто приймає імуносупресанти.
Якщо ви здорові — достатньо мити руки після контакту з псом і не пускати його в ліжко до завершення лікування.
Лишай у собаки — це не катастрофа, а тест на вашу уважність і терпіння. Найнебезпечніше, що можна зробити, — лікувати навмання. Чи ви вже зверталися до ветеринара з підозрілою лисиною — чи все ще сподіваєтесь, що «само мине»?
