Чи помічали ви, як ваш чотирилапий друг під час прогулянки раптом перетворюється на справжню «газонокосарку» і з апетитом починає жувати зелену траву? Для багатьох власників це звична, хоч і трохи дивна картина. Хтось жартує, що собаці бракує салату, а хтось починає серйозно хвилюватися. Тож де правда? Давайте зануримось у світ собачих інстинктів і з’ясуємо, чому трава так приваблює наших улюбленців і коли їхня «травоїдна» звичка має стати для нас попереджувальним сигналом. Про це пише ChatLap.
Поклик предків та прості собачі радощі
Найчастіше поїдання трави — це відлуння далекого минулого. Дикі предки наших собак, вовки та інші псові, були не суто м’ясоїдними хижаками. Полюючи на травоїдних тварин, вони з’їдали їх разом зі шлунком та його вмістом, отримуючи таким чином порцію перетравлених рослин. Тому інстинктивне бажання додати трохи «зелені» в раціон цілком природне. Окрім генетичної пам’яті, існують і простіші причини:
- Смак та текстура. Тільки уявіть: свіжа, соковита, пружна трава може бути для собаки просто цікавою на смак і приємною для жування. Особливо навесні, коли з’являються перші паростки.
- Нудьга. Іноді собака може жувати траву просто від нічого робити, так само як людина може клацати ручкою чи гризти нігті.
- Пошук клітковини. Якщо раціон вашого улюбленця складається переважно з м’яких консервів або недостатньо збалансованого сухого корму, він може інстинктивно шукати додаткове джерело клітковини для покращення травлення.
В усіх цих випадках поїдання трави є епізодичним і не повинно викликати занепокоєння, якщо загальний стан тварини залишається добрим.
Коли трава — це «ліки» або тривожний дзвіночок
Але що, як собака не просто щипає травичку, а жадібно її заковтує, після чого його нудить? Це вже зовсім інша історія. Таким чином тварина намагається самостійно вирішити проблему дискомфорту в шлунку. Довгі, грубі стебла трави подразнюють слизову оболонку горла та шлунка, механічно викликаючи блювотний рефлекс. Це допомагає позбутися чогось, що викликало важкість — зіпсованої їжі, шерсті чи стороннього предмета. Якщо це стається вкрай рідко — це варіант норми. Проте регулярне поїдання трави з подальшим блюванням — це серйозний привід звернутися до ветеринара. Це може сигналізувати про гастрит, панкреатит, харчову алергію або інші проблеми зі шлунково-кишковим трактом.
Інша можлива причина підвищеного інтересу до рослин — пікацизм. Це розлад, за якого тварина відчуває потяг до поїдання неїстівних предметів. Іноді він вказує на дефіцит певних мікроелементів та вітамінів у раціоні. Якщо ваш собака раптом почав їсти не лише траву, а й землю, каміння чи штукатурку — консультація лікаря та аналіз крові є обов’язковими.
Отже, ключ до розуміння — це спостереження. Якщо ваш бадьорий та активний пес іноді ласує чистою травичкою на прогулянці, а його самопочуття та апетит у нормі — розслабтеся і дозвольте йому цю маленьку примху. Але будьте пильними! Переконайтеся, що газон не оброблений хімікатами, адже пестициди та гербіциди смертельно небезпечні. І якщо поведінка собаки змінилася, поїдання трави стало нав’язливим, супроводжується блюванням, діареєю, млявістю чи відмовою від їжі — не зволікайте з візитом до клініки. Адже наша уважність — це найкраща турбота про здоров’я улюбленця.
