Дослідження комунікативних здібностей домашніх тварин відкриває нові перспективи у розумінні міжвидової взаємодії, зокрема акустичних сигналів, які тварини використовують для маніпулювання поведінкою людини. Нещодавні наукові роботи, зосереджені на вокалізаціях домашніх котів (Felis catus), демонструють дивовижну адаптивність цих тварин до спільного життя з людьми, пише ChatLap.
Дослідники з Університету Сассекса виявили, що коти активно модифікують своє муркотіння залежно від контексту та мети. Коли тварина відчуває голод і прагне отримати їжу від господаря, її муркотіння суттєво змінюється порівняно зі спокійним станом. Це “голодне” муркотіння набуває вищої частоти та звучить значно наполегливіше. Примітно, що в такій вокалізації з’являються акустичні елементи, які структурно нагадують плач людського немовляти.
Вважається, що саме ця схожість змушує людей підсвідомо сприймати такий звук як більш терміновий та менш приємний, що спонукає до негайної реакції, а саме годування. Таким чином, коти, хоча й можуть використовувати пряме нявкання для прохання їжі, частіше вдаються до більш витонченого методу — модифікованого муркотіння.
Цей сигнал є достатньо “ввічливим”, щоб не викликати роздратування, але водночас містить прихований маніпулятивний компонент, що змушує людину виконати прохання. Цей феномен свідчить про те, що муркотіння еволюціонувало не лише як ознака задоволення, але і як складний інструмент соціального впливу на людей для досягнення бажаних результатів.
