Багато власників собак жартома помічають, що мають спільні риси зі своїми улюбленцями — темперамент, поведінку, а іноді й зовнішність. Але така схожість — не просто анекдот чи випадковість. Дослідження підтверджують: між собаками і людьми, які з ними живуть, дійсно можуть виникати як зовнішні, так і особистісні паралелі, пише ChatLap.
Науковці, які досліджують зв’язок між людиною і твариною, вже давно цікавляться цим феноменом. Одне з таких досліджень проаналізувало 15 наукових робіт, що розглядали подібність між людьми та їхніми собаками. Виявилося, що у багатьох пар “власник-собака” прослідковуються подібні риси характеру — рівень екстраверсії, схильність до тривожності, комунікабельність. Деякі власники обирають собак, які нагадують їм самих і зовні — особливо це стосується чистопородних тварин. Наприклад, жінки з довгим волоссям частіше віддають перевагу породам із довгими вухами, тоді як коротковолосі жінки більше схиляються до коротковухих порід.
Одне дослідження звертає увагу на те, що найбільшу схожість між людьми і собаками можна помітити у зоні очей. Інше вказує на зв’язок між індексом маси тіла власника і рівнем ожиріння у собаки — що може свідчити про спільний стиль життя. Варто зазначити, що в багатьох дослідженнях використовуються опитування, які самі ж власники й заповнюють. Але навіть якщо стороннім людям запропонувати поєднати фото собак та їх господарів за зовнішньою схожістю — більшість із них справляються з цим досить точно. Це доводить, що подібність — не лише суб’єктивне враження.
Чому ж це відбувається? Є гіпотеза, що ця тенденція корінням сягає еволюції. Люди зазвичай тяжіють до тих, хто здається їм схожим — це допомагало виживати в спільнотах. Схожі механізми, ймовірно, діють і при виборі домашніх тварин. Особливо це помітно у власників породистих собак, адже такі породи асоціюються з певними передбачуваними рисами характеру. Але подібність між людьми й собаками може формуватися і з часом — через спільне життя, емоційні обміни, взаємну адаптацію.
Люди можуть несвідомо підкріплювати певні реакції в собаках або, навпаки, змінювати свою поведінку під впливом свого улюбленця. Також сильна емоційна прив’язаність здатна формувати враження про спільність, навіть якщо спочатку її не було. Водночас це може створювати ілюзії — власники можуть почати приписувати собакам людські риси, втрачаючи об’єктивність у ставленні.
Однак подібність — не єдина основа гармонійних стосунків. Навіть якщо собака і людина не схожі між собою, вони можуть чудово взаємодіяти. Наприклад, енергійний пес може “оживити” інтровертного господаря, спонукаючи його більше рухатись і проводити час на свіжому повітрі. Радість, сум, підтримка — усе це створює сильний емоційний зв’язок, незалежно від зовнішності чи темпераменту.
Отже, хоча іноді ми дійсно схожі на своїх собак, головне — не зовнішність і не збіг рис характеру, а здатність бути поруч, розуміти, приймати й взаємодіяти. Саме це й робить зв’язок між людиною і собакою таким особливим.
